вівторок, 30 червня 2020 р.

Імбир на підвіконні - спробуйте, це цікаво!

З найдавніших часів люди знали про користь імбиру. І якщо донедавна ми сприймали його виключно як екзотичну рослину, то вже сьогодні її можна виростити і вдома, на підвіконні. Ця рослина не лише корисна, а ще й дуже красива.
Пагони імбиру
 Зовні імбир схожий на очерет, а його пурпурові квіти нагадують орхідеї. Тож, якщо вас навіть не зацікавили корисні властивості рослини, то вона принаймні може стати справжньою окрасою оселі.
 Цвіте імбир
Імбир не потребує особливого догляду та сонця. Садити цю рослину найкраще навесні. Розмножується імбир вегетативно (шляхом ділення кореневищ) і виростити його можна з кореневища, купленого в супермаркеті, на ринку чи в магазинах насіння. Головне, щоб ця частина кореня була свіжа. Свіжий корінь імбиру має блискучу і гладеньку шкірку, не переморожений або надто сухий. На придатному для висаджування корені має бути видно бруньки, або вічка, як у картоплі.
Імбир з супермаркету може бути покритий інгібітором росту, щоб зберегти його від проростання, пестицидами та фунгіцидами. Щоб зменшити їх концентрацію обов’язково покладіть корінь на ніч у воду, щоб зменшити концентрацію хімікатів.
   Якщо ви плануєте вирощування імбиру в горщику, підберіть високу і широку ємність, щоб коріння рослини могло вільно розвиватися і приносити хороший урожай. Ґрунт для посадки імбиру повинен бути в міру родючим і пухким, добре пропускати вологу. Звичайна земля з присадибної ділянки не підійде через щільність та наявність у ній різних збудників захворювань. Навіть покупну землю від перевіреного виробника краще додатково знезаражувати, розпарити її в духовці.
Для початку замочіть корінь імбиру наніч в теплій воді.
Посадіть корінь у ґрунт на глибину 3–5 см бруньками догори.
Розміщувати імбир у вазоні потрібно строго горизонтально, трохи нижче поверхні землі. Приблизно половина кореня повинна перебувати над землею так, щоб на нього потрапляли світло.
 Проростання пагонів імбиру
Присипати імбир ґрунтом можна буде тільки після того, як над ним починають підніматися перші зелені паростки.
Добре полийте.
Поставте горщик у тепле місце без прямих сонячних променів.
Тримайте ґрунт вологим, злегка обпирскуйте водою корінь рослини.
Імбир росте повільно. Перші пагони з’являться за кілька тижнів. Коли з’являться пагони, стежте за тим, щоб їм вистачало води, і верхній шар ґрунту був весь час вологим, але не заливайте – інакше корінь згниє.  Дозріває він за 10 місяців.
У період вегетації імбир полюбляє обприскування, а ще – яскраве освітлення, хоча при цьому він не має розміщуватися під прямими променями сонця. Повітря має бути свіжим. Найкраща температура для імбиру + 20–25° С, взимку – від 18 до 20° С, якщо вона нижча, то настає період «спокою».
Бажаємо вам успіхів!
   А відділ сільськогосподарської літератури Тернопільської ОУНБ завжди радий допомогти своїм відвідувачам у підборі корисної інформації.


середа, 24 червня 2020 р.

Посадіть у саду лапчатку

Хто в пошуках невибагливої рослини для свого саду, яка цвіте 4-5 місяців на рік, то варто звернути увагу на лапчатку. Рослина лапчатка, або перстач, – один із найчисленніших видів рід родини Розові, найбільш характерними представниками якого є перстач гусячий і перстач прямостоячий, або калган-трава.
 Назва рослини походить від латинського слова potent – що означає «сильний, могутній» і, мабуть, характеризує силу і могутність цілющих властивостей деяких рослин цього роду, відомих людству з давніх-давен. Але ми сьогодні поговоримо про перстач чагарниковй, більше відомий як лапчтка, який у нас називають гусятником, гусячими лапками, золотником, підбілом, пов’язком, а стародавній переказ оповідає про те, що сам Ілля Муромець вдихав пахощі перстачу, щоб знайти силу небувалу. Здавна відвари і настої з могущника, як називали перстач знахарі на Русі, використовувалися для лікування різних хвороб і для відновлення сил. Сьогодні лапчатка здебільшого декоративна рослина, широко використовується ландшафтними дизайнерами як солітер на зеленому газоні, як ґрунтопокривна рослина,
а також для прикраси живоплотів, бордюрів, альпійських гірок. 
Високорослі види успішно доповнюють різні садові композиції. Рослини досить не вибагливі, і можуть служити прикрасою тінистих або кам'янистих ділянок саду.
  Чагарникові види перстачу досягають у висоту півтора метра, розростаючись у ширину приблизно на один метр. Квітки у більшої частини видів зібрані в несправжньопарасолькові або щитковидно-волотисті суцвіття, але є види з поодинокими квітками. Забарвлення квіток різноманітне – червоне, золотисто-жовте, помаранчеве, рожеве, кремове, біле. Цвітіння перстачу триває довго – із травня по вересень.
                                          Лапчатка кущова "Goldstar"
  І ще вони люблять вологу. Найпоширенішою серед садівників є лапчатка жовта – на сонці вона виростає у висоту до півтора метра. І являє собою чудовий «золотий» кущ – за квітами не видно листя. Але для того, щоб цвітіння було повторним, потрібно обов’язково обрізати відцвівші суцвіття.
Лапчатка кущова "Hopleys Orange"
Компактний низький кущ з розлогими пагонами. Досягає біля 0,5 - 1 м висоти. Листя перистоскладне, світло-зелене. Квіти світло-оранжеві, з вузькими жовтими краями на пелюстках і темно-оранжевим центром. Теплим літом і в напівтіні квіти темно-оранжеві. На відкритому сонці забарвлення менш яскраве. Цвіте напротязі всього літа з червня по жовтень.
   Рожеві і білі сорти перстача цвітуть не так рясно.Тим не менше, виглядають також досить привабливо.
                      Лапчатка кущова "Abbotswood"
Густий прямостоячий кущ висотою біля 1 м. Листя світло-зелене. Квіти в більшості білі, до 2,5 см, з тривалим періодом цвітіння з червня по жовтень.
Росте на всіх видах проникних садових ґрунтів. Надає перевагу дуже сонячним місцям. Ніжне листя і квіти роблять кущ схожим на трав'янистий багаторічник. Рекомендується для зон відпочинку і садів.
     Лапчатка кущова "Lovely Pink"
Низький густий сорт з розлогими пагонами. Висота до 0,5 м, при 0,8 м ширини. Листя складне, темно-зелене. Квіти не типового для лапчаток яскраво-рожевого забарвлення, дуже великі - до 5 см в діаметрі. Цвіте з червня по жовтень.
Надає перевагу дренованим ґрунтам від ледь кислих до лужних. Добре витримує тимчасову засуху. Рекомендований для посадки в групах і в квітниках, для скельних садів.
    Практично всі сорти перстача обєднує те, що вони цвітуть з червня до заморозків. Всі вони люблять стрижку. 
Стригти їх потрібно щорічно, обрізаючи 1/3 довжини пагонів. Кожні 2-3 роки потрібно робити омоложуючу обрізку. Потрібно вирізати сухі гілки, старі пагони, всі гілочки вкоротити на 2/3 довжини. За сезон її потрібно хоч би два рази підживити у весняно - літній період.
   Лапчатка дуже добре розмножується відводками. Достатньо прикопати її гілочку, і на наступний рік у вас буде новий кущик з гарним корінням. Висаджувати в сад її можна весною і восени. Росте вона  досить швидко, якщо буде вистачати вологи, і посадити її в плодючу землю.
   Надіюсь,  що ця інформація буде для вас корисною. А працівники відділу сільськогосподарської літератури Тернопільської ОУНБ будуть раді бачити вас у нашій бібліотеці після закінчення карантину, і підібравши літературу,  допоможуть ще більше взнати новинок про цю чудову рослину.

вівторок, 23 червня 2020 р.

Міжнародний день рибальства (27 червня)


             «Немає більш приємного заняття на природі, як сісти десь біля води, та з вудкою і ...», - так думає будь-який рибалка, і в цьому є значна частка правди. Рибальство є однією з найдавніших форм нашої господарської діяльності. Напевно відтоді, як людина навчилася ловити рибу, вона навчилася і філософствувати. А як можна без цього на рибалці? Ніколи не знаєш, що на тебе чекає. Завжди сподіваєшся, і повертаючись додому з уловом, відчуваєш почуття глибокого задоволення.
         Рибалка досі залишається для нас дуже важливим видом діяльності. Про це свідчать численні традиції та свята, які є найбільш улюбленими саме мешканцями пребережних регіонів. Не дивно, що Міжнародне свято - День рибалки, що відзначається 27-го червня, виникло на території країни, де рибальству завжди приділялася особлива увага. Всесвітній день рибальства, або просто «День рибалки», був встановлений за рішенням Міжнародної конференції з розвитку та регулювання риболовлі, яка в липні 1984-го року проходила у Римі, Італія, і став відзначатися на такому рівні з 1985-го року. Не можна сказати, що це була перша спроба звернути увагу широкої громадськості на важливість цієї галузі економіки, віддаючи їй таким чином своє визнання, повагу і пошану. Наприклад, в СРСР цей напрям також мав велике значення і, починаючи з 1968-го року, День рибалки було встановлено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1-го листопада 1968 го року і він проводився у другу неділю липня. Професійне свято рибалок в більшості суверенних держав, які утворилися на пострадянському просторі, відзначається в цей день до цих пір, а в деяких з них було додатково закріплене у відповідності з сучасним законодавством. Наприклад, в незалежній Україні «День рибалки», закріплений Указом Президента України № 464/95 від 22-го червня 1995 року, відзначається за давньою традицією у другу неділю липня.
           У це професійне свято ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх рибалок, і любителів і професіоналів, всіх, хто пов’язаний з налагодженою роботою цієї важливої галузі народного господарства. Здоров’я вам і благополуччя! Гарного улову і приємного повернення додому! Зі святом Вас, рибалки!
                                                                                                  Наталія Мучка — бібліотекар відділу




пʼятниця, 19 червня 2020 р.

Хости - рослини тіньового саду

Що ж  посадити у затінку на присадибній чи дачній ділянці? Таке питання часто виникає, якщо потрібно освіжити тінисте місце під кронами дерев у саду чи прикрити непривабливий куточок, де більшість квітучих багаторічників вирощувати складно. Тінь на наших ділянках є завжди: з північної сторони будівель і суцільних парканів, під щільними кронами плодових і декоративних дерев.У цьому випадку на допомогу нам прийдуть хости, які заслужили репутацію універсальної, невибагливої і тіньолюбної рослини.
Хосту називають королевою сутінкових куточків, і  не дарма, там без неї не обійтися! А багатьом сортам хости такі умови відмінно підходять.
Вважається, що вони з радістю житимуть навіть там, де іншим багаторічникам не зовсім комфортно. Але невимогливість хости має свої межі. Вона не стільки тіньолюбна, скільки тіньовитривала, причому у кожного сорту свої вимоги до освітлення.  
Хоста не буде рости в будь-якому грунті, а посадка цієї культури має свої особливості. Найкраще хости почувають себе на суглинках. Для всіх, без винятку, хост краще обирати вологі, свіжі грунти.
Щоб розкрити красу цієї рослини у повній мірі, не варто нехтувати її потребами. Правильний підбір умов – ключ до вирощування хости – улюблениці багатьох садівників.
Всі хости, що вимагають специфічного освітлення, зазвичай, належать до оригінально забарвлених сортів – кольорових гібридів і не зелених рослин. Різнобарвне листя або унікальні текстури у таких хост губляться при більш убогому або більш яскравому освітленні. У виборі місця для вирощування таких не зелених хост є свої правила:
Золотисті, білолистні і жовтолистні хости люблять більш яскраве освітлення, потребують декількох годин ранкового і вечірнього сонця, зеленіють в тіні і вигорають під полудневим сонцем.
Голуболистні хости люблять світлу напівтінь або місця, де сонячні промені потрапляють на них тільки до полудня, вони зеленіють на більш яскравому освітленні.
Хости обожнюють майданчики, затінені в другій половині дня. 
Це пов’язано з активним випаровуванням вологи величезними листками, яке тільки посилюється в післяобідні години. Ранкове сонце збільшує пишність цвітіння, дозволяє сортам з ефектними квітками радувати їх кількістю і якістю більше, ніж сонце після обіду. Для ніжнолистних і тіньолюбних хост освітлення має становити близько 5-ти сонячних годин на добу.
При вирощуванні в притіненні, в місцях, де рослина не буде страждати від полуденного і післяобіднього сонця, хости можуть розвиватися і в сухому грунті, задовольняючись мінімальним поливом. Здатність хост переносити затінення надає можливість використовувати їх в якості надійної рослини для оформлення тіньових куточків ділянки.


Тут у квітникаря - любителя є два сценарії: влаштувати квітник з монокультури, в нашому випадку хости, продемонструвати такі декоративні достоїнства цих рослин як різноманітність розмірів рослин, форму листя, красу квітів-дзвіночків на високих квітконосах найрізноманішого забарвлення (білі, лілові, ніжно фіолетові) з чарівним ароматом.
Або скласти композицію з папоротями, морозником, діцентрою, живучкою і астильбою, зробивши акцент на відмінностях листових пластинок використовуваних рослин.
     Навесні висаджені в змішаних посадках хости своїм відростаючим листям прикриють висихаюче листя весняних первоцвітів (гіацинтів, мускарі, тюльпанів).
При висаджуванні хости бажано дотримуватися таких мінімальних відстаней між рослинами і до сусідніх культур:
20 см для дрібнолистних хост;
30 см для середніх сортів;
35-40 см для рослин з великими листками.
  Переконливо виглядають великі хости близько садових скульптур, опорних стовпів господарських будівель, в якості сольної рослини.
У літні місяці акуратні і постійно декоративні посадки хост прикриють оголені частини кущів троянд, деревовидних півоній, стебел лілій створивши фон із зелені для їх пишних квітів. І додавши прохолодні відтінки своїх квіток в палітру квітника.
Висаджуйте ці прекрасні рослини у своїх садах. В літературі з квітникарства написано, що найкращі періоди для висаджування хост це весна – кінець квітня, початок травня, і осінь – кінець серпня, початок вересня. Надіємось, що до того часу карантин закінчиться, і ми будемо раді допомогти вам підібрати необхідну літературу, щоб отримати більше інформації для вирощуваннях хост у тіньовому саду.


четвер, 18 червня 2020 р.

Біологічні засоби захисту рослин

Біологічний метод захисту рослин є основою стратегічного еколого-біологічного контролю шкідливих організмів у посівах сільськогосподарських культур. Використання біологічних препаратів для захисту рослин стає нагальною проблемою у зв’язку з потребою екологізації землеробства.
Розвиток біологізації захисту рослин в Україні — важлива наукова і виробнича проблема, від успішного розв’язання якої значною мірою залежить рівень конкурентоспроможності продукції сільського господарства на світовому, європейському і внутрішньому ринках та збереження довкілля. Тим більше на сучасному етапі, коли Україна вступила до ВТО і тримає курс на інтеграцію в ЄС, на ринок органічної продукції рослинництва, вирощеної переважно із застосуванням біотехнологій і мінімумом засобів хімізації.
Бактеріальні препарати – це екологічно безпечні добрива комплексної дії, оскільки містять у своєму складі мікроорганізми, які стримують розвиток фітопатогенів.
 Гаупсин – це препарат комплексної дії (ЛФ-Ультрафит), який знищує збудників грибкових захворювань і має інсектицидну дію. Препарат діє проти кореневих гнилей і працює на рівні з таким хімічним препаратом як фундазол.
Триходермін – це гриб-антагоніст, який використовується для захисту сільськогосподарських та декоративних культур проти всіх видів гнилей і хвороб листового апарату у відкритому і закритому грунті. 
Дія препарату полягає в тому, що гриб паразитує і виділяє ферменти та антибіотики, які стримують розвиток фітопатогенних грибів. Препарат стимулює ріст і розвиток рослин, підвищує стійкість до хвороб, бере участь у процесах амонификації, нітрифікації, мобілізації калію і фосфору, зменшує розвиток нематод.
Бітоксибацилін – бактеріальний препарат кишкової дії, який застосовується в боротьбі з шкідниками на овочевих культурах (картопля, помідори, капуста, 
огірки в закритому грунті, перець та інші) проти колорадського жука, листогризучих совок, капустяної молі, вогнівок, павутинного кліща і кісточкових плодових деревах, виноград проти яблуневої плодожерки, плодової молі, листокруток, американського білого метелика та ін Ефективність препарату в 90%.
Фосформобілізуючі бактерії – це наприклад препарати поліміксобактерин, альбобактерин та ін, вони сприяють підвищенню врожайності зернових культур на 10-21% і за рахунок них в грунті збільшується кількість рухомого фосфору на 30%.
Різоплан – біологічний препарат, який використовують проти більшості хвороб листового апарату (борошнистої роси, церкоспорозу, бурої іржі, гельмінтоспорозу, чорної ніжки, бактеріозів овочевих культур). 
Діюча речовина - це бактерії псевдомонас, які здатні пригнічувати патогени хвороб. Використовують препарат для обробки посівного матеріалу, кореневої системи розсади, для обприскування протягом вегетації культури.
Маючи стовідсотковий біологічний склад всі названі   препарати абсолютно безпечні для людини та навколишнього середовища. Комплексне використання біологічних препаратів дозволяє не тільки зменшити хімічне навантаження, але й дає можливість суттєво зменшити витрати на обробіток сільгоспкультур.

Більше інформації на дану тематику ми пропонуємо дізнатися у відділі сільськогосподарської літератури Тернопільської ОУНБ, після закінчення карантину.




середа, 17 червня 2020 р.

Збережемо планету разом!

     Сьогодні, 17 червня,  Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою. Коли багато років тому ми чули ці слова, то здовалося, що вони зовсім не стосуються України. Адже, у наших широтах завжди вистачало вологи і у ґрунті, і у повітрі. Але за останні роки ми спостерігаємо зовсім іншу картину: зими безсніжні, весни без дощів, літо спекотне, осінь суха. У результаті таких явищ міліють ріки, погіршуються врожаї сільськогосподарських культур. Як стверджують спеціалісти-кліматологи, уже зараз в Україні спостерігається одразу декілька видів посух. У нас спостерігається атмосферна посуха, ґрунтова посуха, гідрологічна посуха, коли пересихають водойми. І от зараз вже говорять про геологічну посуху, коли вологи не вистачає у верхніх горизонтах ґрунтів. Тобто пропадає вода в колодязях.
Стійка погода, відсутність дощів, висока температура повітря при гранично низькому рівні вологості є факторами, які призводять до виникнення посухи.

Розпізнати ймовірність виникнення посухи допомагають вимірювання запасів вологи в ґрунті. Для наших широт - це точні підрахунки обсягу снігового покриву в зимовий період. Наприклад, якщо запас вологи в метровому шарі ґрунту восени не перевищує 50% від середньорічного рівня або товщина снігу не досягає половини середньорічних показників, то виникає ризик приходу посухи - слід вживати захисні заходи.
Для запобігання посухи виконують дії, спрямовані на утримання вологи в ґрунті і затримання снігу на полях. До таких заходів відноситься оранка землі, на схилах проводять поперечну оранку, змінюють мікрорельєф поверхні ріллі.     Особливо важливо робити це на ґрунтах з високою щільністю. Ґрунт намагаються підтримувати в пухкому стані, проводяться заходи по збільшенню життєздатності рослин на полях.
У помірних широтах посухи, як правило, трапляються в степах, рідше - в лісостепах. За спостереженнями вчених, один раз в двісті або триста років посуха фіксується навіть в лісистих районах. У субтропіках і субекваторіальній зоні посухи відбуваються регулярно, оскільки опади у таких регіонах трапляються лише в період дощів.
Генеральна Асамблея проголосила 17 червня «Всесвітнім днем боротьби з опустелюванням і засухою» в 1995 році у зв’язку з річницею з дня прийняття Конвенції Організації Об’єднаних Націй по боротьбі з опустелюванням 17 червня 1994.
Державам пропонувалося присвячувати Всесвітній день підвищенню інформованості про необхідність міжнародної співпраці в боротьбі з опустелюванням і наслідками засухи та про хід здійснення Конвенції по боротьбі з опустелюванням.
Опустелювання - це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Воно загрожує здоров’ю та джерелам засобів для співіснування більше 1 млрд. людей. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. доларів США.
Якщо українці нічого не змінюватимуть в своїй екологічній поведінці, то не виключено, що на середину цього століття на півночі України ми маємо підвищення температури на 3 градуси. А на кінець століття ми матимемо підвищення температури на 5-6 градусів. А це – середня більше 40 градусів по всій території України. При цьому буде менше опадів у південній Україні, що вестиме до опустелювання цієї частини території.
Більш-менш позитивний сценарій, на думку кліматологів, можливий лише за умови глобальних зусиль людства на шляху до зменшення кількості викидів парникових газів. Вчені переконані, що саме цей – «людський» – чинник у великій мірі зумовлює порушення природних температурних циклів на планеті.
Ми всі разом є і свідками, і причиною всіх цих змін, і самі ж потерпаємо від них. І виправити це маємо також ми, почавши кожен з себе.

То ж збережемо планету разом!

вівторок, 16 червня 2020 р.

Чорнобривці у саду це корисно і красиво


      Чорнобривці, особливо дрібноквіткові види цієї рослини, володіють сильними інсектицидними властивостями. Пучки їх стебел з листям і суцвіттями можна розвісити в садовому будиночку, щоб відлякати мух та інших комах. Зараз стали вдаватися до допомоги чорнобривців, коли необхідно вберегти городні грядки від таких відомих шкідників, як попелиці, капустянка, нематода, яка паразитує на суниці і картоплі. Для цього квіти розсаджують серед зростаючих помідорів, капусти та інших овочевих культур, обрамляють ними грядки, а іноді й цілі ділянки.
        Говорячи про корисні властивості чорнобривців, не можна не сказати про лікарське застосування цієї рослини. Водний настій чорнобривців, а якщо точніше, їх квіткових кошиків, в народній медицині визнаний як потогінний, сечогінний і протиглисний засіб (1 столову ложку висушених квіток треба залити склянкою звичайної води і наполягати приблизно 8-10 годин на водяній бані).
      Ви звертали увагу на те, як же дивно пахнуть квіти чорнобривців? Їх характерний сильний гіркуватий аромат нагадує запах полину. Ефірні масла деяких видів чорнобривців служать початковою сировиною для складання нових комбінацій парфумів, застосовуються ці масла і в миловарінні, використовуються в кулінарії при виготовленні східних солодощів.
        Виростити чорнобривці на ділянці дуже просто. Ранньою весною в борозенку у вологу землю висівають насіння на глибину 1-2 сантиметри і прикривають місце посадки на тиждень або старим поліетиленовим мішком, або склом. Через тиждень почнуть з'являтися перші сходи. Рослина швидко набирає силу, і вже в травні можна розсаджувати чорнобривці по ділянці. Вони прекрасно переносять пересадку, причому в будь-якому віці, навіть коли цвітуть. Через два місяці після появи сходів рослини зацвітають. Насіння чорнобривців зберігають свою схожість 3-4 роки.
       Обов'язково посадіть чорнобривці! Вони прикрасять ваш сад, принесуть чималу користь, а крім того, не вимагають великої уваги: не вибагливі до кількості вологи і ґрунтових умов, швидко ростуть, стійкі до посухи та спеки, до хвороб і шкідників.
Наталія Мучка - бібліотекар відділу