четвер, 21 березня 2019 р.

Міжнародний день лісу



Сьогодні 21 березня – Міжнародний день лісу.
Традицію відзначати його було започатковано Європейською конфедерацією сільського господарства ще у 1971 році як Всесвітній день лісу, а з 2013 року Генеральна асамблея ООН проголосила його Міжнародним днем лісу. Це гарна нагода привернути увагу суспільства до важливих екологічних проблем світового рівня  та нагадати людству про справжні цінності.
Ліси – це легені нашої планети. Тут панує відрегульована природою рівновага: співіснування дерев, трав, комах, птахів, грибів, мікробів та інших живих організмів. Господарюючи, людина не повинна своїм нерозумним втручанням вносити розлад у цю гармонію. Наше завдання лише зберегти те, що подарувала нам природа.
За останні роки в Україні  спостерігається зростання екологічної свідомості громадян, формування культури поведінки на природі, та активності щодо висадки дерев та створення нових лісових насаджень.
 В народі кажуть,  щоб залишити по собі пам'ять на землі, людина повинна посадити хоча б одне дерево. А люди, які працюють в лісовому господарстві за своє життя висаджують тисячі дерев.
Щоб дізнатися більше про ліси та їх важливість для існування життя на планеті, важливість створення лісових насаджень, про людей, які висаджують молодий ліс, віддаючи  йому всю працю і любов, завітайте до нашої бібліотеки, де підібрано великий масив літератури з питань лісівництва і лісового господарства.


четвер, 14 березня 2019 р.

Тритикале у світі та Україні


   Тритикале, або, як називають його науковці, пшенично-житній амфідиплоїд, є однією з перших штучно створених культур у світі. Свою назву вона отримала від поєднання двох латинських слів: Triticum (пшениця) та Cecale (жито). Перші сорти тритикале з’явилися завдяки копіткій багаторічній праці вчених-генетиків та селекціонерів з усього світу.
   Селекціонерам-рослинникам перші рослини тритикале вдалося одержати майже сотню років тому. Ця подія стала революцією у галузі рослинництва, селекції й генетики.
         З давніх часів людина прагнула створити культуру, яка поєднала б у собі ряд господарсько-цінних ознак, властивих як для пшениці (висока врожайність та якість зерна), так і для жита (пластичність до умов вирощування, стійкість до несприятливих факторів середовища тощо). Для отримання такої цінної сільськогосподарської культури необхідно було виконати надскладне завдання: схрестити два роди -- пшеницю та жито, які відрізнялися не лише зовнішньо, морфологічно, але й мали неоднаковий набір хромосом.
        У різних країнах світу було проведено десятки тисяч схрещувань, і наприкінці XIX століття у західній Європі вченому-селекціонеру В. Рімпау нарешті вдалося одержати першу фертильну (плодовиту) рослину-амфідиплоїд шляхом схрещування м’якої пшениці Саксонська з житом Шланштедське. Через короткий проміжок часу тритикале поширилося й до інших країн світу: Канади, США, України та інших. Серед країн східної Європи найбільшого поширення тритикале набуло у Польщі, де одержало місцеву назву «пшенжито». Проте великої популярності серед виробників та споживачів сільськогосподарської продукції воно не набуло.
       Справа у тому, що перші форми тритикале поряд із корисними властивостями (пластичність до умов вирощування) мали суттєві недоліки: низьку врожайність та якість зерна, схильність до вилягання тощо. Проте з плином часу змінювалися технології вирощування культур, удосконалювався селекційний процес, з’являлися нові сорти тритикале, які значною мірою відповідали первинним вимогам до нової культури.
          Одним із перших роботу над створенням високопродуктивних сортів тритикале на Україні розпочав свого часу харківський Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААНУ. В його лабораторіях та на дослідних ділянках завдяки наполегливій праці сотень вчених ведеться безперервний процес селекції понад 200 сільськогосподарських культур, зокрема тритикале.
   Для тих, хто зацікавився цією зерновою культурою, у відділі сільськогосподарської літератури обласної універсальної наукової бібліотеки діє книжкова виставка «Тритикале у світі та Україні».
           То ж завітайте до нас і Ви не пожалкуєте.
                                                                                                                Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                                                відділу сільськогосподарської літератури

середа, 6 березня 2019 р.

Перша усмішка весни


           Підсніжники називають першою усмішкою весни. Саме вони, ніжні й тендітні, першими відчувають ще не зовсім теплі, але вже приємні промінчики весняного сонечка.
            Ви, мабуть, не раз помічали, як на початку весни бабусі починають продавати невеличкі букетики із ранніх весняних квітів. Чи ж можемо ми уявити, що одного теплого весняного дня люди не побачать на ринку жодного такого букетика? Гайнуть у ліс — а там теж квітів немає. А все тому, що первоцвіти на межі знищення. Щоб врятувати підсніжники від знищення і щоб вони довго милували око, кожен з нас може виростити їх у своєму саду чи на дачі. 
            Висаджування підсніжників та догляд за ними на диво прості. Намагайтеся не купувати посадковий матеріал із розкритими квітками, оскільки відразу ж після садіння вони в'януть і відмирають. Найкраще висаджувати цибулини підсніжників із липня по вересень, а якщо осінь тепла та тривала, то й по листопад. Цікаво, що квіти самі регулюють глибину посадки: якщо ви занурите цибулину в ґрунт занадто глибоко, рослина утворює на квітконосі нову цибулину, але вже на потрібній їй глибині. У будь-якому разі занурювати цибулини підсніжника в ґрунт потрібно не менше ніж на 5 см. Ці квіти гарніше виглядають у групі з 10-30 рослин.
       Поливати їх немає потреби, оскільки ґрунт навесні після танення снігу насичений вологою. Якщо ж зима була безсніжною, а весна видалася сухою, то час від часу слід ґрунт на ділянці потрібно зволожувати, інакше підсніжники виростуть невисокими. Полоти бур'яни теж не доведеться: в цю пору бур'ян ще не росте. А ось підживлення зайвими не будуть, вибирайте для підсніжників мінеральні комплекси, до складу яких входить більше калійних і фосфорних добрив, оскільки калій сприяє формуванню міцних здорових цибулин, що добре зимують у ґрунті, а фосфор стимулює цвітіння підсніжників.
       Підсніжники можуть потерпати від грибкових чи вірусних інфекцій. При ураженні вірусами на наземних органах рослини з'являються світло-зелені й жовтуваті штрихи чи мітки, фактура листя стає горбистою, а краї листової пластини загортаються. Хворий екземпляр потрібно негайно спалити, а місце, де він ріс, полити міцним розчином марганцівки. 
       І не потрібно ходити в ліс, щоб помилуватися красою цих тендітних, ніжних і таких беззахисних первоцвітів.
                                                                                                 Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                                відділу сільськогосподарської літератури