четвер, 21 березня 2019 р.

Міжнародний день лісу



Сьогодні 21 березня – Міжнародний день лісу.
Традицію відзначати його було започатковано Європейською конфедерацією сільського господарства ще у 1971 році як Всесвітній день лісу, а з 2013 року Генеральна асамблея ООН проголосила його Міжнародним днем лісу. Це гарна нагода привернути увагу суспільства до важливих екологічних проблем світового рівня  та нагадати людству про справжні цінності.
Ліси – це легені нашої планети. Тут панує відрегульована природою рівновага: співіснування дерев, трав, комах, птахів, грибів, мікробів та інших живих організмів. Господарюючи, людина не повинна своїм нерозумним втручанням вносити розлад у цю гармонію. Наше завдання лише зберегти те, що подарувала нам природа.
За останні роки в Україні  спостерігається зростання екологічної свідомості громадян, формування культури поведінки на природі, та активності щодо висадки дерев та створення нових лісових насаджень.
 В народі кажуть,  щоб залишити по собі пам'ять на землі, людина повинна посадити хоча б одне дерево. А люди, які працюють в лісовому господарстві за своє життя висаджують тисячі дерев.
Щоб дізнатися більше про ліси та їх важливість для існування життя на планеті, важливість створення лісових насаджень, про людей, які висаджують молодий ліс, віддаючи  йому всю працю і любов, завітайте до нашої бібліотеки, де підібрано великий масив літератури з питань лісівництва і лісового господарства.


четвер, 14 березня 2019 р.

Тритикале у світі та Україні


   Тритикале, або, як називають його науковці, пшенично-житній амфідиплоїд, є однією з перших штучно створених культур у світі. Свою назву вона отримала від поєднання двох латинських слів: Triticum (пшениця) та Cecale (жито). Перші сорти тритикале з’явилися завдяки копіткій багаторічній праці вчених-генетиків та селекціонерів з усього світу.
   Селекціонерам-рослинникам перші рослини тритикале вдалося одержати майже сотню років тому. Ця подія стала революцією у галузі рослинництва, селекції й генетики.
         З давніх часів людина прагнула створити культуру, яка поєднала б у собі ряд господарсько-цінних ознак, властивих як для пшениці (висока врожайність та якість зерна), так і для жита (пластичність до умов вирощування, стійкість до несприятливих факторів середовища тощо). Для отримання такої цінної сільськогосподарської культури необхідно було виконати надскладне завдання: схрестити два роди -- пшеницю та жито, які відрізнялися не лише зовнішньо, морфологічно, але й мали неоднаковий набір хромосом.
        У різних країнах світу було проведено десятки тисяч схрещувань, і наприкінці XIX століття у західній Європі вченому-селекціонеру В. Рімпау нарешті вдалося одержати першу фертильну (плодовиту) рослину-амфідиплоїд шляхом схрещування м’якої пшениці Саксонська з житом Шланштедське. Через короткий проміжок часу тритикале поширилося й до інших країн світу: Канади, США, України та інших. Серед країн східної Європи найбільшого поширення тритикале набуло у Польщі, де одержало місцеву назву «пшенжито». Проте великої популярності серед виробників та споживачів сільськогосподарської продукції воно не набуло.
       Справа у тому, що перші форми тритикале поряд із корисними властивостями (пластичність до умов вирощування) мали суттєві недоліки: низьку врожайність та якість зерна, схильність до вилягання тощо. Проте з плином часу змінювалися технології вирощування культур, удосконалювався селекційний процес, з’являлися нові сорти тритикале, які значною мірою відповідали первинним вимогам до нової культури.
          Одним із перших роботу над створенням високопродуктивних сортів тритикале на Україні розпочав свого часу харківський Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААНУ. В його лабораторіях та на дослідних ділянках завдяки наполегливій праці сотень вчених ведеться безперервний процес селекції понад 200 сільськогосподарських культур, зокрема тритикале.
   Для тих, хто зацікавився цією зерновою культурою, у відділі сільськогосподарської літератури обласної універсальної наукової бібліотеки діє книжкова виставка «Тритикале у світі та Україні».
           То ж завітайте до нас і Ви не пожалкуєте.
                                                                                                                Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                                                відділу сільськогосподарської літератури

середа, 6 березня 2019 р.

Перша усмішка весни


           Підсніжники називають першою усмішкою весни. Саме вони, ніжні й тендітні, першими відчувають ще не зовсім теплі, але вже приємні промінчики весняного сонечка.
            Ви, мабуть, не раз помічали, як на початку весни бабусі починають продавати невеличкі букетики із ранніх весняних квітів. Чи ж можемо ми уявити, що одного теплого весняного дня люди не побачать на ринку жодного такого букетика? Гайнуть у ліс — а там теж квітів немає. А все тому, що первоцвіти на межі знищення. Щоб врятувати підсніжники від знищення і щоб вони довго милували око, кожен з нас може виростити їх у своєму саду чи на дачі. 
            Висаджування підсніжників та догляд за ними на диво прості. Намагайтеся не купувати посадковий матеріал із розкритими квітками, оскільки відразу ж після садіння вони в'януть і відмирають. Найкраще висаджувати цибулини підсніжників із липня по вересень, а якщо осінь тепла та тривала, то й по листопад. Цікаво, що квіти самі регулюють глибину посадки: якщо ви занурите цибулину в ґрунт занадто глибоко, рослина утворює на квітконосі нову цибулину, але вже на потрібній їй глибині. У будь-якому разі занурювати цибулини підсніжника в ґрунт потрібно не менше ніж на 5 см. Ці квіти гарніше виглядають у групі з 10-30 рослин.
       Поливати їх немає потреби, оскільки ґрунт навесні після танення снігу насичений вологою. Якщо ж зима була безсніжною, а весна видалася сухою, то час від часу слід ґрунт на ділянці потрібно зволожувати, інакше підсніжники виростуть невисокими. Полоти бур'яни теж не доведеться: в цю пору бур'ян ще не росте. А ось підживлення зайвими не будуть, вибирайте для підсніжників мінеральні комплекси, до складу яких входить більше калійних і фосфорних добрив, оскільки калій сприяє формуванню міцних здорових цибулин, що добре зимують у ґрунті, а фосфор стимулює цвітіння підсніжників.
       Підсніжники можуть потерпати від грибкових чи вірусних інфекцій. При ураженні вірусами на наземних органах рослини з'являються світло-зелені й жовтуваті штрихи чи мітки, фактура листя стає горбистою, а краї листової пластини загортаються. Хворий екземпляр потрібно негайно спалити, а місце, де він ріс, полити міцним розчином марганцівки. 
       І не потрібно ходити в ліс, щоб помилуватися красою цих тендітних, ніжних і таких беззахисних первоцвітів.
                                                                                                 Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                                відділу сільськогосподарської літератури

четвер, 28 лютого 2019 р.

Всесвітній день котів



      Початок весни — особливий період для кішок. Саме тому люди вшановують своїх улюбленців у перший день березня.
      Кішка — це найближча до людини тварина. Наука, яка займається вивченням цього виду тварин, твердить, що кішки є надзвичайно розумними створіннями, багато в чому перевершують собак. Вважається, що кішки не приносять кинуту їм палицю, як це роблять собаки, лише тому, що вони не вважають цю роботу своїм обов'язком.
   Святкування дня котів влаштовують для 36 видів цих тварин, які знаходяться поруч з людиною у всіх куточках землі. Кожна кішка має свій особливий характер. Ці тварини вимагають поваги до себе, оскільки відчувають себе рівними з людиною.
     Всесвітній день котів — це ще один привід попестити свого улюбленого домашнього вихованця, адже всі коти без винятку дуже люблять ласку і тепло. Якщо забезпечити їм комфортне життя, повне турботи і ніжності, тоді кішки обов'язково подарують своїм господарям своє приємне муркотанням.

   Щоб більше дізнатися про догляд за цими домашніми улюбленцями, завітайте у відділ сільськогосподарської літератури Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки.
                                                                                   Наталія Мучка, провідний бібліотекар відділу
                                                                                   сільськогосподарської літератури

середа, 20 лютого 2019 р.

До 140-річчя від дня народження В. Я. Юр’єва — селекціонера зернових культур


   Один із засновників селекційної науки в Україні, який пройшов шлях від повітового агронома до директора Українського науково-дослідного інституту рослинництва, селекції і генетики, Василь Якович Юр’єв народився 21 лютого 1879 р. у селі Іванівська Вірга Нижньо-Ломівського повіту Пензенської губернії. Початкову освіту майбутній селекціонер отримав у Нижньо-Ломівському міському чотирикласному училищі, потім навчався в середньому Маріїнському землеробчому училищі поблизу м. Саратова, одночасно підробляючи чорноробом у земельних партіях або репетитором. У 1899 р. був зарахований до Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва Люблінської губернії, але невдовзі його відрахували за участь у студентських рухах та призвали до війська. З осені 1903 р. В. Я. Юр’єв відновив навчання в інституті, який успішно закінчив у 1905 р. Потім працював повітовим агрономом Нижньо-Ломівського повіту. 
     У грудні 1909 р. Юр’єв переїздить до Харкова. З цього часу все його життя пов’язане з Харківською селекційною станцією та селекційною наукою взагалі. Селекційна наука в ті часи робила перші кроки. З метою вивчення методів селекції у 1912 р. В. Я. Юр’єв виїжджає у відрядження до Швеції, Канади, США. Звідти, крім нового досвіду, він привозить насіння та літературу з селекції. У 1918 р. на Харківській селекційній станції він наполегливо працює над виведенням нових сортів зернових культур. Йому вдається створити власні сорти озимої та ярої пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи. А застосований вперше В. Я. Юр’євим у 1926 р. метод посіву насіння озимої пшениці у спеціальні ящики для вивчення зимостійкості сортів увійшов у світову селекційну науку як метод Юр’єва. У 1935 р. йому було присвоєно ступінь доктора сільськогосподарських наук без захисту дисертації. У 1944 р. В. Я. Юр’єв очолює Харківську селекційну станцію, а з 1946 р. стає першим директором створеного на базі станції Українського інституту генетики і селекції АН УРСР. 
    В. Я. Юр’єв особисто та в співавторстві із своїми співробітниками створив більше 20 високоврожайних сортів зернових культур. Його наукові здобутки знайшли визнання не тільки в Україні, а й за кордоном. За минулі роки збагатилася теорія селекції, з’явилися нові методи, змінилася техніка проведення робіт, але юр’євські принципи і дотепер актуальні та мають значну цінність для теорії і практики селекційної роботи.

                                                                                                      Наталія Мучка, провідний бібліотекар
                                                                                                      відділу сільськогосподарської літератури

середа, 13 лютого 2019 р.

Вирощування грибів в Україні



     Гриби – це унікальний продукт. Завзяті грибники обожнюють не так самі гриби, як процес їх збору. Не обов'язково ходити до лісу, їх можна виростити на дачі, головне, дотримуватися особливостей технології вирощування.
     Вирощувати можна будь-які гриби: і білі, і лисички, і маслюки, кому які подобаються. Правда, добре б, щоб при цьому на ділянці росли справжні лісові дерева: береза або дубок. Гриби висаджуються прямо на дерен. Саджати їх потрібно під деревами або під кущами, але тільки не під плодовими. Підійдуть ліщина або декоративні чагарники. Найбільш вдалий час для посадки - вересень-початок жовтня, до перших заморозків. На тій ділянці, де планується вирощування грибів, проводять підготовчі роботи: на грунт укладають зволожений субстрат, в якому будуть рости гриби — це солома або тирса.
       Існує кілька способів вирощування грибів. Перший з них – це використання спор свіжих їстівних грибів. Капелюшки обраних грибів розламуються на кілька шматочків і разом з обрізками нижніх частин ніжок, які знаходилися в землі, укладаються на підготовлений і добре зволожений грунт. Через кілька днів (звичайно досить 2-5) це місце можна прикрити соломою, щоб зберегти землю вологою. 
        Другий спосіб передбачає використання капелюшків сухих грибів. У цьому випадку також треба підготувати відповідний грунт і покришити на неї сухі капелюшки грибів. Потім грунт зволожують і чекають появи перших грибів

     Ще один спосіб полягає у вирощуванні грибів на пні або колоді. Для цього в лісі вибирають старе дерево або пеньок, заражене грибницею і переносять його додому в спеціально підготовлене місце. Вирощування грибів на пнях і колодах можливо не тільки спорами, але і за допомогою шматочків деревини, що містить міцелій. Особливо добре цей спосіб підходить для вирощування опеньків. У лісі знаходять добре розвинену грибницю опеньків на пеньку або трухлявій колоді, вирізують кілька шматочків деревини (робити це краще в період найбільш активного розмноження грибів) і для запобігання висихання загортають цю деревину в мох або тирсу. Потім поміщають шматочки дерева на пеньок – можна використовувати просвердлені отвори. Найкраще робити пересадку навесні або восени. Перший урожай з’явиться на пеньку через рік-два, а плодоносити ця грибниця буде 5-8 років.
Лисички, сироїжки, гливи, печериці, польський гриб й маслюки найбільш схильні до зростання на дачі і на балконі. Варто врахувати, що у різних грибів свої уподобання, наприклад: 
·                     лисички краще вирощувати на глиняному і піщаному ґрунті
·                     сироїжки дуже люблять глибоку тінь
·                     ідеальний субстрат для маслюків – дубові тирса або ошурки листяних порід
·                     польський гриб любить рости під тінню каштана

·                     печериці дуже важливо, щоб вологість була 90%, а тінь – всі 100%
·                     гливи люблять температуру 10-16°С і 12-годинне освітлення
    Отож, для того, щоб поласувати опеньками, лисичками і білими грибами зовсім не обов’язково вирушати до лісу, можна вирощувати їх вдома або на дачі. Перевага цього способу і в тому, що ви будете впевнені в екологічності цих грибів, і в тому, що вони безпечні.
                                                                                                     Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                                     відділу сільськогосподарської літератури

середа, 16 січня 2019 р.

Нут — зерно, що заслуговує на повагу


    Нут - рослина сімейства бобових, до яких відносяться горох, соя, сочевиця і квасоля. Але він відрізняється від родичів зовнішнім виглядом, кольором і незвичайним застосуванням.
     У наш час нут – найбільш поширена бобова культура більше ніж у 30 країнах світу. Нутові поля обробляють в Туреччині, Франції, Росії, Україні та Кавказі.
    Як виглядає рослина нут? Його кущі з вигнутими ребристими гілочками, не досягають одного метра у висоту. Листя нуту зелене із залозистими волосками і зубчастими краями, подібне до пташиного пір’я. Навесні на кущах розпускаються дрібні білі, сині або рожеві квіти. Їх вигляд нагадує крила метеликів, а запах - аромат троянд.
    Нутові зерна зароджуються восени в коротких товстих стручках, у кожному по горошині, іноді дві чи три. При дозріванні плід набуває світло-зеленого, золотистого, навіть коричневого кольору. А за формою він схожий на голову барана, з гострим кінчиком, немов пташиний дзьоб. Тому нут називають «баранячим горохом».
  З усіх видів бобових нут відрізняється дивовижними біологічними властивостями. Він унікальний! Горошини його поживні і надзвичайно корисні. Вони містять фосфор, залізо, солі калію, марганець, магній, бор, кремній і мідь, а також селен і молібден. Особливо багато в ньому кальцію, лізину і клітковини, вітамінів групи B, A, Е і C, фолієвої кислоти та мінералів.
    Це незамінний продукт у дієтичному харчуванні огрядних людей і тих, хто страждає діабетом. Його регулярне споживання нормалізує роботу печінки, нирок, очищає організм від токсинів і запобігає накопиченню в крові холестерину. Крім того, підтримує фізичну форму, покращує настрій.
    Нут можна тушкувати або смажити, додавати у випічку, до супів і овочів, м’ясних страв. Навіть дітям з нього готують смачну кашу або пюре. З нуту, замоченого у винному соусі, виходять пікантні салати. Для гостроти використовують прянощі: кріп, петрушку з кінзою, паприку та інші види перців, випробувані фахівцями східної кухні.
До чого тягнути час, варто піти в магазин або на ринок, щоб купити нут. Не бійтеся експериментувати з його плодами. Будь-яка страва з нуту порадує вас неповторним смаком, таким, що пальчики оближете!
                                                                                                                     Мучка Н. С. — провідний бібліотекар
                                                                                                                     відділу сільськогосподарської літератури