середа, 8 травня 2019 р.

Півонія — міфологічна квітка: дивовижна, декоративна, чудодійна



Півонії – улюблені квіти українців. Це розкішні багаторічні квіти, які не потребують особливого догляду і добре зимують у ґрунті, витримуючи мороз до -20. З'являються квіти ранньою весною, із першим теплом.
     Налічують майже 35 видів півоній: білого, жовтого, жовто-гарячого, рожевого, вишневого і червоного кольорів з відтінками.
     Рання вишнева півонія зацвітає наприкінці травня. Найпізніше цвітуть півонії наприкінці червня. До липня листя і квіти всихають.
   Пересаджують і розмножують півонії наприкінці серпня або на початку вересня. На новому місці квітка починає цвісти лише на 2-3 рік.
  Колись півонію називали панською квіткою. У давні часи вона була улюбленицею всіх успішних та багатих людей. Традиційно, кожен хто досягав слави і грошей, повинен був посадити в своєму саду чарівні півонії – як вдячність долі за щедрі дари. Згодом ця традиція стала доброю прикметою: вважають, що кущ півоній в оранжереї принесе господареві достаток і успіх у справах.
  Примітно і те, що півонія має лікувальні властивості. Її корені містять крохмаль, цукор, алкалоїди і дубильні речовини. Виявлено незначний вміст ефірної олії, глютамін, аргінін, таніни. У листках півонії є вітамін С, а в насінні – олія. В пелюстках квітів, особливо в червоних, міститься барвна речовина пеонін, щоправда, отруйна. Використовують півонію і для косметичних засобів або ж випускають цілі серії кремів та гелів із ніжним ароматом.
   Для тих, хто зацікавився цією дивовижною квіткою, у відділі сільськогосподарської літератури обласної універсальної наукової бібліотеки діє книжкова виставка «Півонія — міфологічна квітка: дивовижна, декоративна, чудодійна».
      То ж завітайте до нас і Ви не пожалкуєте.
                                                                                             Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                             відділу сільськогосподарської літератури

четвер, 18 квітня 2019 р.

Запрошуємо на акцію «Книжки у пошуку читача»

23 квітня 2019 року з 11.00 до 15.00 год. Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека проводитиме акцію «Книжки у пошуку читача», присвячену Всесвітньому дню книги й авторського права. Її мета — привернути увагу до книжки й читання, залучити до бібліотеки нових користувачів.  У цьому році вона проходить під гаслом «Бібліотека та цілі сталого розвитку: проекція на майбутнє».

Однією з цілей сталого розвитку ООН на 2016-2030 рр. є подолання голоду в світі, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства.
     Відділ сільськогосподарської літератури у рамках проекту представляє виставку книжок і періодичних видань на тему: «Сталий розвиток аграрного сектора України».
На нашій виставці представлені матеріали про новинки сільськогосподарської техніки, сучасні технології вирощування зернових, зернобобових, ягідних культур, особливості зберігання сільськогосподарської продукції та література про інші корисні поради у сільськогосподарському виробництві.
       Під час акції книжкові новинки представлятимуть і тернопільські видавництва «Навчальна книга — Богдан», «Джура», «Підручники і посібники» та ін.
      Усі охочі зможуть зробити свій внесок у збагачення фонду головної книгозбірні краю, взявши участь у акції «Подаруй бібліотеці книжку» та придбати книги за цінами виробника.
     Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у святкових заходах, переглянути книжкові виставки, долучитися до реалізації Всеукраїнської акції «Бібліотека українського воїна», метою якої є збір книг для військової частини м. Тернополя, а також отримати безкоштовний читацький квиток.

середа, 17 квітня 2019 р.

130 років від дня народження Миколи Олександровича Тюленєва


Мико́ла Олекса́ндрович Тюле́нєв — агромеліоратор, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Академії наук України. 
Народився 5 квітня 1889 року в с. Ганнівка П'ятихатського району Дніпропетровської області (нині Петрівський район Кіровоградської області) в сім'ї службовця. Після закінчення гімназії вчився на сільськогосподарському відділі Київського політехнічного інституту. Деякий час працював у Департаменті землі, згодом близько десяти років був науковим співробітником Радовельської болотної дослідної станції на Житомирщині.
В Українському науково-дослідному інституті гідротехніки і меліорації працював консультантом та обіймав посаду завідувача відділом. 
У повоєнний час трудився в Київському гідромеліоративному інституті. З 1949 р. працював в Інституті фізіології рослин і агрохімії АН України, де розробляв агротехніку вирощування цукрових буряків та інших культур і методику досліджень на торфоболотних ґрунтах. Сконструював разом із колегою С. І. Рудичем п'ятикорпусну кротово-дренажну машину, що дала можливість підвищити врожаї сільськогосподарські їх культур до 40 відсотків. 
Розроблена ним методика дослідів на торфоболотних ґрунтах свого часу була прийнята науковими установами Радянського Союзу. З 1964 р. до останніх днів життя працював професором-консультантом Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації. 
Коло його наукових інтересів — освоєння осушених торфоболотних ґрунтів для сільського господарства
                                                                       Наталія Мучка, провідний бібліотекар
                                                                      відділу сільськогосподарської літератури

пʼятниця, 12 квітня 2019 р.

Птахівництво – найдієздатніша галузь

   Птахівництво, завдяки високій якості продукції та швидкій окупності займає приорітетне місце серед галузей тваринництва.
  Виробництво продукції птахівництва в нашій країні зосереджено у спеціалізованих підприємствах та господарствах населення.
  Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, яка відображається у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У птахівництві  - це одержання максимального обсягу продукції на 1 метр квадратний підлоги, або на одну голову птиці з найменшими витратами кормів, праці тощо. Економічна ефективність відповідає розміру чистого прибутку, що залежить від ціни реалізації продукції.
   Прогрес у птахівництві багато в чому залежить від селекційної роботи, спрямованої на створення нових  і вдосконалення існуючих порід, ліній, кросів (брендів) птиці.
Бірівська барвиста
Велику відповідальність за розвиток галузі птахівництва несуть селекціонери. Вони повинні створити генетичний продукт, тобто птицю, використання якої забезпечить прибуток у всіх ланках виробничого ланцюга  і зробить кінцевий фінансовий результат найвищим.
  В Україні ринок товарної продукції визначає ринок племінної птиці. Для одержання яєць і мʼяса в господарствах населення використовується птиця вітчизняної селекції. На сьогоднішній день в Інституті тваринництва НААН України функціонують два племінних заводи з розведення яєчних курей породи сріблястий леггорн Бірківська барвиста та м’ясо-яєчних Геркулес білий.
Геркулес білий
  Потужний сектор виробництва  з найбільш низькою по собівартості продукцією і кінцевою ціною складають великотоварні господарства. Всі вони працюють лише з найвідомішими світовими кросами зарубіжної селекції, які набагато продуктивніші вітчизняних. Це сприяло відродженню і розвитку бройлерного виробництва, але привело до знищення вітчизняної племінної бази, яка не відповідала новим вимогам часу. На переконання вчених, на даний час наші унікальні кроси, популяції  та нові породи ні в чому не поступаються закордонним. Тож ентузіастам залишається сподіватися на те, що в один прекрасний момент великий український бізнес зверне увагу на досягнення української науки, і зробить те, чого не спромоглася зробити держава.
  Щоб більше дізнатися про цю галузь виробництва сільськогосподарської продукції зарошуємо відвідати відділ сільськогосподарської літератури  Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки та ознайомитися з матеріалами виставки «Птахівництво – найдієздатніша галузь».
Юлія Шергей
Зав. відділом
сільськогосподарської
літератури ТОУНБ
тел. 52-41-89



вівторок, 2 квітня 2019 р.

Яскраві та запашні гіацинти


   В якості подарунка замість величезних букетів все більш популярними стають яскраві і запашні гіацинти. Ці цибулинні рослини одночасно і скромні, і величні. Їхня горда постава і дивовижний наряд, та ще й доповнені красивим горщиком, приведуть у захват будь-кого. Адже в природі ці рослини порадують нас своїм пишним цвітінням і приємним ароматом.
   Якщо Ви думаєте, що вирощування гіацинтів - справа дуже клопітка, спробуємо Вас переконати, що це не так.
    Гіацинт - досить універсальна квітка, її можна вирощувати як в саду, так і вдома на підвіконні, головне - створити відповідні умови. І хоча  всі ми знаємо, що цвіте  рослина весною, купити цибулини гіацинта і потурбуватися про раннє цвітіння потрібно ще восени.
       З кінця вересня до листопада місяця саме час для висадки цибулин гіацинта, аби  ранньою весною, як тільки зійде сніг, Ви могли насолоджуватися першими квітами. Перед посадкою обробіть цибулини фунгіцидами для профілактики захворювань. Рекомендуємо Вам препарат Доктор Фолі з ефектом фунгіциду. Для стимуляції кореня ви можете перед посадкою скористатися препаратом Доктор Фолі стартер. Цибулини гіацинтів висаджують на глибину 10-15 см на відстані 15-20 см. Температура ґрунту при висадці повинна бути в межах 3-10°С.
Гіацинти полюбляють сонячні, захищені від вітру місця.
       Основний догляд за рослинами полягає в прополюванні, своєчасному поливі і підгодівлі. Щорічно гіацинти викопувати не потрібно. Старі цибулини просто замінюють новими. Якщо Ваші гіацинти в ґрунті стали гірше квітнути і квітконоси залишаються занадто короткими - викопайте цибулини після пожовтіння листя, приблизно в кінці травня. Очистіть від землі, зайвих наростів і коренів, обріжте листя. Відокремте добре сформовані цибульки-дітки. Помістіть цибулини гіацинтів в паперовий або пакет з тканини і зберігайте в добре провітрюваному приміщенні при температурі 20-25С до посадки. Періодично обприскуйте їх водою, щоб вони не пересохли, інакше результат Вас може засмутити. За місяць до висадки температуру необхідно знизити до 17 градусів, це важлива умова для розвитку квіткової бруньки і красивої квітки гіацинта. В іншому випадку цибулина може взагалі не заквітнути навесні. Гіацинти потребують поливу. Земля повинна бути постійно помірно зволоженою, але ні в якому разі не допускайте застою води.
      Як тільки квітка гіацинта відцвіте, слід обрізати верхівку рослини якомога вище і дозволити листю природно пожовтіти і відмерти, в цьому випадку корисні речовини потраплять назад у цибулину, і на наступний рік рослина знову потішить Вас своїм цвітінням.
     Для тих, хто зацікавився цією надзвичайно красивою квіткою, завітайте до нас і Ви не пожалкуєте.
                                                                                          Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                         відділу сільськогосподарської літератури

четвер, 21 березня 2019 р.

Міжнародний день лісу



Сьогодні 21 березня – Міжнародний день лісу.
Традицію відзначати його було започатковано Європейською конфедерацією сільського господарства ще у 1971 році як Всесвітній день лісу, а з 2013 року Генеральна асамблея ООН проголосила його Міжнародним днем лісу. Це гарна нагода привернути увагу суспільства до важливих екологічних проблем світового рівня  та нагадати людству про справжні цінності.
Ліси – це легені нашої планети. Тут панує відрегульована природою рівновага: співіснування дерев, трав, комах, птахів, грибів, мікробів та інших живих організмів. Господарюючи, людина не повинна своїм нерозумним втручанням вносити розлад у цю гармонію. Наше завдання лише зберегти те, що подарувала нам природа.
За останні роки в Україні  спостерігається зростання екологічної свідомості громадян, формування культури поведінки на природі, та активності щодо висадки дерев та створення нових лісових насаджень.
 В народі кажуть,  щоб залишити по собі пам'ять на землі, людина повинна посадити хоча б одне дерево. А люди, які працюють в лісовому господарстві за своє життя висаджують тисячі дерев.
Щоб дізнатися більше про ліси та їх важливість для існування життя на планеті, важливість створення лісових насаджень, про людей, які висаджують молодий ліс, віддаючи  йому всю працю і любов, завітайте до нашої бібліотеки, де підібрано великий масив літератури з питань лісівництва і лісового господарства.


четвер, 14 березня 2019 р.

Тритикале у світі та Україні


   Тритикале, або, як називають його науковці, пшенично-житній амфідиплоїд, є однією з перших штучно створених культур у світі. Свою назву вона отримала від поєднання двох латинських слів: Triticum (пшениця) та Cecale (жито). Перші сорти тритикале з’явилися завдяки копіткій багаторічній праці вчених-генетиків та селекціонерів з усього світу.
   Селекціонерам-рослинникам перші рослини тритикале вдалося одержати майже сотню років тому. Ця подія стала революцією у галузі рослинництва, селекції й генетики.
         З давніх часів людина прагнула створити культуру, яка поєднала б у собі ряд господарсько-цінних ознак, властивих як для пшениці (висока врожайність та якість зерна), так і для жита (пластичність до умов вирощування, стійкість до несприятливих факторів середовища тощо). Для отримання такої цінної сільськогосподарської культури необхідно було виконати надскладне завдання: схрестити два роди -- пшеницю та жито, які відрізнялися не лише зовнішньо, морфологічно, але й мали неоднаковий набір хромосом.
        У різних країнах світу було проведено десятки тисяч схрещувань, і наприкінці XIX століття у західній Європі вченому-селекціонеру В. Рімпау нарешті вдалося одержати першу фертильну (плодовиту) рослину-амфідиплоїд шляхом схрещування м’якої пшениці Саксонська з житом Шланштедське. Через короткий проміжок часу тритикале поширилося й до інших країн світу: Канади, США, України та інших. Серед країн східної Європи найбільшого поширення тритикале набуло у Польщі, де одержало місцеву назву «пшенжито». Проте великої популярності серед виробників та споживачів сільськогосподарської продукції воно не набуло.
       Справа у тому, що перші форми тритикале поряд із корисними властивостями (пластичність до умов вирощування) мали суттєві недоліки: низьку врожайність та якість зерна, схильність до вилягання тощо. Проте з плином часу змінювалися технології вирощування культур, удосконалювався селекційний процес, з’являлися нові сорти тритикале, які значною мірою відповідали первинним вимогам до нової культури.
          Одним із перших роботу над створенням високопродуктивних сортів тритикале на Україні розпочав свого часу харківський Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААНУ. В його лабораторіях та на дослідних ділянках завдяки наполегливій праці сотень вчених ведеться безперервний процес селекції понад 200 сільськогосподарських культур, зокрема тритикале.
   Для тих, хто зацікавився цією зерновою культурою, у відділі сільськогосподарської літератури обласної універсальної наукової бібліотеки діє книжкова виставка «Тритикале у світі та Україні».
           То ж завітайте до нас і Ви не пожалкуєте.
                                                                                                                Наталія Мучка, провідний бібліотекар 
                                                                                                                відділу сільськогосподарської літератури